Труднощі в розвитку та поведінці дитини
Правила побудови стилю поведінки
З неспокійною дитиною
Слід уникати крайнощів: не можна дозволяти дитині робити все, що їй заманеться, але не можна і забороняти. Чітко виберіть для себе, що можна і чого не можна, і погоджуйте це з усіма членами родини.
Показуйте дитині приклад своєю поведінкою: стримуйте свої емоції, адже вона наслідує вас.
Приділяйте дитині достатньо уваги, вона не повинна відчувати себе забутою, але в той же час поясніть дитині, що бувають моменти, коли у вас є інші турботи, вона повинна це зрозуміти і прийняти.
Пам'ятайте, що істеричні напади найчастіше пов’язані з прагненням привернути до себе увагу або викликати жаль та співчуття. Не треба потурати дитині, не треба змінювати своїх вимог. Коли дитина заспокоїться, поясніть їй, чому ви зробили так, а не інакше.
З конфліктною дитиною
Слід стримувати прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба тактовно коригувати недружні погляди або бурмотання з образою собі під ніс.
Припинивши сварку, не звинувачуйте іншу дитину в її виникненні захищаючи свою. Прагніть об’єктивно розбиратися в причинах, що її спровокували.
Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії своєї дитини, які спричинили його. Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації.
Не обговорюйте в присутності дитини проблеми її поведінки. Вона може затвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і продовжуватиме провокувати їх.
Не завжди слід втручатися у сварки дітей, потрібно надати їм можливість самим порозумітися і навчитися спілкуватися. Проте, якщо під час гри одне з них завжди перемагає, а інше виступає «жертвою», слід перервати таку гру, щоб запобігти формуванню боязкості у переможеного.
Із сором’язливою дитиною
Слід розширювати коло знайомств своєї дитини, частіше запрошувати до себе друзів, брати малюка в гості до знайомих людей, запрошувати дітей у гості, розширювати маршрути прогулянок та екскурсій учити дитину спокійно реагувати на нові місця і людей.
Не варто постійно турбуватися за дитину намагатися повністю оберігати її від всіляких небезпек, в основному придуманих вами, не робіть самі все за дитину, не запобігайте будь — яким утрудненням, надайте їй повну свободу діяльності.
Постійно укріплюйте в дитині упевненість у собі, у власних силах.
Залучайте дитину до виконання різних доручень, пов’язаних зі спілкуванням, створюйте ситуації, в яких сором’язливі дитині довелося б вступати в розмову з «чужим дорослим» (у магазині, на зупинці, в дитячому парку, кінотеатрі тощо).
Із замкнутою дитиною
Слід розширювати коло спілкування дитини, приводити її в нові місця і знайомити з новими людьми.
Підкреслюючи переваги і користь спілкування, розказуйте дитині про те, що нового і цікавого ви дізналися, яке задоволення отримали, спілкуючись з тією або іншою людиною.
Намагайтеся самі стати для дитини прикладом людини, що ефективно спілкується.
Якщо попри всі ваші зусилля дитина стає більш замкнутою і відчуженою, зверніться за консультацією до психолога, який допоможе вам у розв’язанні цієї проблеми.
Із агресивною дитиною
Слід пам’ятати, що заборона і підвищення голосу — неефективні способи подолання агресивності. Лише зрозумівши причини агресивної поведінки, можна сподіватися на те, що агресивність дитини буде подолано.
Надавати дитині особистий приклад позитивної поведінки. Не допускайте проявів гніву або критичних висловів про своїх друзів або колег, будуючи плани «помсти».
Нехай ваша дитина постійно відчуває, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз приголубити або пожаліти її.
Хай вона бачить, що вона потрібна і важлива для вас.
| Розповісти у: |
|