При отруєнні насамперед необхідно не допустити подальшого поширення дії отрути.

При отруєннях газами виникає головний біль, стукіт у скронях, дзвін у вухах, загальна ослабленість, запаморочення, посилене серцебиття, нудота, блювання. При сильному отруєнні може настати сонливість, апатія або навпаки — збудженість, безладність рухів, втрата або затримка дихання, розширення зіниць. Дія газів може призвести до подразнення дихальних шляхів, що проявляється кашлем, ядухою, печією у носі та горлі. Деякі гази здатні спричинити біль у животі та кишкові розлади (ацетон, ртутні сполуки та ін.), відчуття сп’яніння (пари бензину, ацетону та ін.).

При отруєнні газами слід негайно вивести (винести) потерпілого із зони ураження, розстібнути одяг, який стискає дихання, забезпечити приплив свіжого повітря, покласти потерпілого, трохи підняти його ноги, вкрити теплими речами, дати понюхати нашатирний спирт. Якщо отруєння несильне, то через 10–12 хвилин потерпілий має бути у нормальному стані. Якщо потерпілий знепритомнів, необхідно викликати швидку допомогу або відвезти його до медичного закладу.

При отруєнні етилованим бензином існують три шляхи проникнення тетраетилсвинцю у внутрішні органи людини:

- через органи дихання — отруєння парами бензину супроводжується збудженим, схожим на сп’яніння (ейфорія), запамороченням, головним болем, блюванням, при сильних отруєннях можуть настати судоми скелетних м’язів, ослаблення дихання;

- через шкіру — бензин швидко всмоктується у кров і може спричинити сильне отруєння;

- через шлунково-кишковий тракт — випадкове ковтання або вживання продуктів, до яких входить бензин, спричинює болі у підгрудинній частині, нудоту, блювання, інколи — знепритомніння.

При отруєнні парами бензину потерпілого слід вивести із зони ураження. Зі шкіри бензин слід змивати водою з милом. При отруєнні потерпілого через шлунково-кишковий тракт — промити шлунок чистою водою або іншою нейтральною рідиною. Для цього треба дати потерпілому випити не менше двох літрів води, допомогти йому якомога нижче нахилитися, сильно натиснути на черевну стінку, глибоко застромити до рота два пальці і викликати блювання.

Отруєння антифризом настає при вживанні його всередину. Смертельна доза такої рідини — приблизно 100–200 г. Після вживання антифризу настає сп’яніння, що супроводжується збудженням (ейфорією). Потім, після нетривалого періоду (2–6 годин), цей стан змінюється депресією, сонливістю. Обличчя потерпілого стає одутим, червоним, зіниці — розширеними або звуженими. Потерпілий не реагує на світло або реагує мляво. Пульс — напружений, а незадовго до смерті частішає, ледь уловлюється. Під час надання першої допомоги треба якомога швидше промити шлунок потерпілого, дати йому сольовий або проносний засіб та терміново відправити до медичного закладу.

При отруєнні хлором подразнюються слизові оболонки дихальних шляхів та очей. Симптомами легкого отруєння хлором є подряпування, сухість у горлі, відчуття стискання у грудях, сухий кашель, хрипіння, чмихання, нежить, ускладнене дихання. Симптоми сильного отруєння — важкий загальний стан, синюшність обличчя, задишка, підвищення температури, блювота, нестерпний кашель, який може перейти у клекотливе дихання з великим виділенням піни. При ураженні очей — сльозоточивість, почервоніння, кон’юнктивіти, спазми повік, а при потраплянні хлорної води всередину організму — нудота, блювання, біль у животі.

 Основні заходи першої допомоги при отруєнні хлором:

 При отруєнні хлором робити штучне дихання не дозволяється.